Лекторська подача курсу дисципліни «Арт-галереї та сучасний ринок культурних цінностей» здійснюється із трьох репрезентативних позицій одночасно: галериста, художника та колекціонера. Його унікальність в тому, що він утримує унікальну інформацію із індивідуальних особливостей сприйняття художника, куратора, галериста, колекціонера, експерта, аукціоніста тощо. Студенти (слухачі) ознайомлюються із методикою ведення галерейного бізнесу в його основних практичних аспектах. Таких як створення концепції арт-галереї, правилами експозиційної роботи в арт-галереї, методами співпраці із художниками, основами організації виставок та аукціонів, правилами вивезення художніх робіт за кордон, основами організації інтернет-галереї тощо.

Також студенти (слухачі) ознайомлюються із основами професії куратора, історією вітчизняного та зарубіжного арт-ринків, проблемами та перспективами розвитку сучасного мистецтва. Окремі внутрішні блоки курсу присвячені особливостям аукціонної торгівлі, правилам та особливостям купівлі й продажу художніх робіт на аукціонах та ціноутворенню на світових мистецьких аукціонах. Так само студенти (слухачі) знайомляться із особливостями та перспективами вітчизняного і зарубіжного ринку антикваріату. Також частиною курсу «арт-галереї та сучасний ринок культурних цінностей» є вивчення законодавчих лакун та проблемних питань вітчизняного арт-ринку.

Викладання курсу відбувається у формі лекційних і практичних занять. На лекціях студенти знайомляться з сучасними принципами побудови та завданнями вищої освіти в світлі Болонського процесу, з основними принципами системи організації навчального процесу, історією, традиціями, структурою КНУКіМ; проблемами та перспективами розвитку професійної діяльності у музейній та пам’яткоохоронній галузі в Україні та світі. Виклад лекційного матеріалу супроводжується візуальним супроводом, що містить презентації, навчальні фільми тощо.

Практичні заняття передбачають безпосереднє знайомство з провідними  інституціями музейної та пам’яткоохоронної галузі. Неформальні зустрічі з фаховою спільнотою, зокрема, з випускниками кафедри, надають знання, необхідні для власного саморозвитку та формування більш повного уявлення про майбутній фах. Загалом, опанування матеріалу дисципліни «Вступ до фаху»  допомагає швидше адаптуватись до навчання у вищому навчальному закладі та сформувати цілісне уявлення про концептуальну модель майбутнього фахівця.

Ця дисципліна, без зайвої скромності, є одною з перлин на кафедрі музеєзнавства та пам’яткознавства. Довести це дуже легко. По-перше, майбутні музеєзнавці будуть ознайомлені з усіма категоріями речового матеріалу археологічних культур від палеоліту до доби Модерну. По-друге, студенти  матимуть змогу дізнатись контекст, в якому були зафіксовані ці речі. Адже без розуміння цього річ «німа». Саме знання того, де, як і за яких обставин був знайдений той чи інший предмет, у «сусідстві» з чим, розуміння ширшого культурного контексту може змусити знахідку «заговорити» мовою образу та самого життя.

Важливим фактором у вивченні цієї дисципліни є те, що її викладають справжні спеціалісти – археологи, співробітники Національної академії наук України та провідних закладів Міністерства культури України. Це є принциповою позицією нашого університету – для найкращих наших студентів читають виключно фахівці-практики.

Монети порівнюють із згаслими далеко в космосі зірками, світло яких, доходить до Землі через сотні років після їх зникнення. Величезну кількість інформації зберігають у собі ці, нібито німі, свідки давнини. Основним завданням дисципліни «Експертиза нумізматичних колекцій» є, як раз, відкриття багатого на цікаві відкриття, події та історії світу нумізматики та навчити студентів розуміти “мову” монет. Виникнення та зникнення могутніх держав, хвилі завоювань, міжнародні торгівельні шляхи, невідомі сторінки життя та діяльності найвідоміших правителів в історії – про все це можна дізнатись, якщо крок за кроком вивчати давні монети.

Цей курс знайомить студентів із явищами етносу, нації та культурними відмінностями між цими спільнотами. Під час вивчення курсу студенти дізнаються:

• Як визначити свою національність?
• Наскільки давніми є українці?
• Наскільки різноманітною в етнокультурному сенсі є Україна?
• Чим етнос відрізняється від нації?
• Що таке «етнорелігійна», «етносоціальна», «етнонаціональна», «етокримінальна» спільноти?
• Як соціальні, національні, економічні та релігійні конфлікти маскуються під «етнічні» та «етнокультурні»?
• Чи заважає (сприяє) етнічна культура економічному процвітанню?
• Як сконструювати «націю» або «етнос»?
• Яку роль в етнокультурних процесах посідає генетика та антропологія?
• Як правильно вивчати історію етнокультурних процесів?
• Як вивчати етнокультурні процеси за допомогою творів мистецтва?

Основним завданням дисципліни «Законодавство у сфері пам’яткоохоронної та музейної діяльності» є вивчення студентами законодавства, яке регулює правовідносини в галузі охорони пам’яток та музейної справи, діяльності найавторитетніших міжнародних та національних організацій галузі. Такі знання потрібні при роботі в митній службі, в музеях, пам’яткохоронних установах, антикварному бізнесі.Вивчається діяльність UNESCO, Ради Європи, чинне законодавство України, а також порядок переміщення культурних цінностей через державний кордон України та основні процесиреституції пам’яток. Під час навчання студенти набувають  навиків щодо тлумачення та практичного застосування як міжнародних нормативних актів, так і законів та підзаконних актів України. Студенти отримають теоретичні та практичні знання, що дозволять продовжити навчання та опановують основи вагомої складової своєї майбутньої професійної діяльності.

Історичне джерелознавство та дисципліни джерелознавчого кола займають чільне місце у структурі підготовки професійних істориків як загальноісторичної спеціалізації, так й, зокрема, спеціалістів з музеєзнавства та пам’яткознавства. Це зумовлене передусім тією роллю, яку відіграють історичні джерела у пізнанні минулого в усіх його проявах. Без володіння повноцінними знаннями щодо теорії та практики джерелознавства, складу та репрезентативності джерельної бази історичної науки, розуміння природи та інформативного потенціалу джерел, неможливо не лише вивчати окремі розділи історії, але й займатися науковими дослідженнями, готувати наукові праці з будь-якої проблематики історичного спрямування.

Не менш важливим для майбутніх фахівців є вивчення конкретної методики роботи із джерелами, практичних прийомів їх пошуку, виявлення, відбору, класифікації, тлумачення змісту, аналізу та синтезу джерельної інформації. Фахівець зобов’язаний чітко дотримуватися основних етапів роботи із джерелами, засад джерелознавчої критики, методологічних принципів інтерпретації змісту джерел.

Нормативні курси джерелознавчого кола спрямовані на формування у студентів факультету культурології Київського національного університету культури та мистецтв джерелознавчої культури, комплексу теоретичних і практичних знань та навичок, необхідних для результативної роботи з усім комплексом історичних джерел.

Нерухомі пам'ятки культурної спадщини існують в сучасному світі не самі по собі, а разом з іншими пам'ятками та різноманітними музейними експозиціями. Об'єктом експонування може бути сама пам'ятка. Але найчастіше будівлі-пам'ятки архітектури та історії є найкращими місцями для розміщення й експонування в них музейних колекцій. Так повелося в Західній Європі з ХІХ століття, коли в замках, палацах та монастирях створювалися різноманітні музеї, нерідко приватні, але з забезпеченням в них публічного доступу. Так вони успішно існують і розвиваються дотепер.

На наших теренах з кінця 1920-х років почали створюватися державні історико-культурні заповідники та музеї-заповідники, яких на сьогодні нараховується 64. З них понад половина створена в добу незалежності України. У цих науково-дослідних та культурно-просвітницьких закладах поєднуються 2 головні функції: пам'яткоохоронна та музейна. В умовах сьогодення українські музеї-заповідники – це чи не єдині осередки справжньої пам'яткоохоронної роботи в державі. Навчальна дисципліна «Музеї-заповідники України» дозволяє зрозуміти суть і специфіку пам'яткоохоронної роботи заповідників.

Історія людства та технологічного прогресу безпосередньо пов’язані з появою та розвитком систем озброєння. Війна, як санкціоноване суспільством явище, характерне для людства від появи Homo sapiens sapiens. Всі відкриття, впершу чергу, використовувалися для вдосконалення зброї та захисту від неї.  Навчальна дисципліна «Історія зброї»  має на меті дати студентам систему знань, умінь та навичок експертної роботи зі зброєю, що мають історико-культурну цінність, яка полягає у класифікації, з’ясовуванні часово-просторових координат, науковій інтерпретації. Студенти мають змогу прослідкувати розвиток систем озброєння на тлі найважливіших подій світової історії.

Вичення курсу має на меті ознайомлення з процесами навчання, виховання і розвитку людини в умовах музейного закладу, занурення у захоплюючий світ дитячих музеїв світу. Викладання матеріалу відбувається у формі лекційних і практичних занять. Студенти опановують методики та форми роботи з різновіковою аудиторією. Особливістю викладання дисципліни є тісний зв'язок з реальною музейною практикою. Загальний стиль навчання -активний (дискусії, воркшопи тощо).

Практичні заняття, що проходять на базі провідних музеїв м. Києва, дозволяють  ознайомитись з найкращим досвідом впровадження освітніх програм, з використанням та адаптацією до умов музейного середовища інтерактивних технологій. Відео презентації надають більш повне уявлення щодо «американської» та «європейської» моделей дитячих музеїв та висвітлення провідних наукових, організаційно-методичних та змістовних ліній освітньої діяльності музеїв різних профілів та форм власності.

Курс «музейна справа країн світу» ознайомлює із теорією та історією створення та експозицією світових музеїв. Він розділений на наступні блоки: музеї Північної та Південної Америки й Канади, музеї Далекого і Близького Сходу, музеї Африки та Азії, музеї Західної Європи, музеї України, музеї Росії. Розрахований на ознайомлення студента (слухача) із особливостями музейної справи відповідної країни в розрахунку на аналітичну порівняльну роботу із перспективою практичного застосування та врахування певного історико-культурного досвіду. Під час курсу вивчаються музеї історичного, художнього, краєзнавчого, літературного, фізико-технічного, природничого профілю тощо. Також студенти (слухачі) ознайомлюються із історією та експозицією палаців-музеїв, замків-музеїв, музеїв-маєтків, музеїв-квартир тощо.

Курс створений в розрахунку на враження захоплюючої екскурсії музеями світу. Причому, під час вивчення тематичного блоку, присвяченому музеям України, студенти навідують музеї Києва та спілкуються із їх співробітниками в режимі дня відкритих дверей. За домовленістю із студентами можливе відвідування студентами музеїв України в режимі туру вихідного дня.

Цей курс знайомить студентів із багатоманіттям речей, що можуть бути музейними пам’ятками. Під час вивчення курсу студенти дізнаються:

• Які речі можуть бути музейними пам’ятками, а які ні?
• Чому правоохоронцям працювати простіше, ніж музейникам?
• Як навчитися «розуміти» музейні пам’ятки?
• Як розказати про музейну пам’ятку?
• Що таке музейна комунікація типу «фетиш»?
• Що таке музейна комунікація типу «фетиш-наратив» і навпаки?
• Чому без музейного джерелознавства неможлива якісна грошова оцінка?
• Як не знати всіх речей, проте бути енциклопедистом
• Як написати про музейну пам’ятку монографію?

Пам'ятки історії та культури нерідко називають «історичним паспортом нації». Як унікальний феномен матеріальної та духовної культури, пам’ятки несуть в собі невичерпний інформаційний потенціал про розвиток суспільства, світогляд, багатовіковий досвід, архітектурно-будівельні традиції та естетичні уявлення народу. Протягом останнього десятиліття пам'ятки як об'єкти антропогенного середовища усвідомлюються суспільством не тільки як мистецькі чи історичні цінності, а в значно ширшому контексті – як елементи багатотисячолітнього експерименту зі взаємодії людини з середовищем. Це унікальні й незамінимі носії інформації. Тому руйнування пам'яток, нерозумне перетворення середовища, яке історично склалося, призводять до непоправних інформаційних втрат, до розмивання основ подальшого суспільного розвитку. Крім того, ставлення сучасників до спадщини минулого безпосередньо впливає на результати їхньої праці.

Тому метою навчальної дисципліни «Охорона та використання пам'яток історії та культури» є оволодіння знаннями та навичками в сфері охорони нерухомої культурної спадщини, у т. ч. реставраційної справи та розроблення науково-проектної документації. Предметом вивчення навчальної дисципліни є принципи, методи і засоби охорони і використання пам’яток в Україні. Отримані знання та навички дадуть майбутнім фахівцям змогу впевнено орієнтуватися при вирішенні практичних питань охорони пам’яток.

Цей базовий курс знайомить студентів із процесами репрезентації та використання минулого, в яких важливе місце посідають пам’ятки. Під час вивчення курсу студенти дізнаються:

• Як визначити, який об’єкт є пам’яткою?
• Які бувають пам’ятки і скільки їх всього в Україні і світі?
• «Техне» й «епістеме» пам’яткознавства.
• Як можна пересувати нерухомі пам’ятки і чому цього робити не варто?
• Як розкрити інформаційний потенціал пам’ятки?
• Хто такі «сарабаїти», «гіроваги», «анахорети» та «кіновіти» від пам’яткознавства?
• В чому полягає соціокультурна шкода від руйнування пам’яток?
• Як запобігти знищенню пам’яток?
• В чому полягає зв’язок пам’ятознавства і урбаністики?
• Як правильно читати закони; і як не плутати етику і законність у пам’яткознавстві й житті.
• Що таке монетизація автентичності?
• Як визначити ціну пам’ятки?
• Як отримати вигоду від минулого (в тому числі й фінансову) і яку роль у цьому відіграють пам’ятки?

Метою викладання курсу є формування у студентів наукового бачення ювелірного мистецтва, ознайомлення з особливостями пам’яток ювелірного мистецтва та найвідомішими зразками ювелірних виробів в колекціях музеїв України і світу. Важливим завданням є також розвиток естетичного бачення і смаку та допомога в розрізнюванні стилів у ювелірному мистецтві. 

Метою викладання навчальної дисципліни Прикладне музеєзнавство є усестороннє ознайомлення студентів з основними принципами і методами експозиційної діяльності; з теоретичними засадами науково-фондової роботи музеїв та комплектування музейних зібрань; ознайомлення з основними принципами науково-дослідної діяльності музеїв та формами і методами їх культурно-освітньої роботи.

Риторика допомагає навчитися публічно виступати, поставити дикцію та артикуляцію, виступати з мікрофоном, писати публічні промови, вести дискусію та діалог, проводити дебати.
За допомогою системи тренінгів та практичних занять розкриваються ваші здібності. Під час комунікації в групі студенти оволодівають усіма необхідними вміннями і навичками сучасного фахівця музейної та пам'яткоохоронної галузі.

Курс «сучасні музейні атракції» розрахований на вивчення студентом теоретичних і практичних основ організації атрактивних заходів у музейному просторі (театралізованих екскурсій, журфіксів, турнірів, музейних фестивалів тощо). Під час курсу студент (слухач) отримує знання як із психології музейного відвідувача, так і особливостей роботи з кожним із них й методики їх зацікавлення у відповідному музейному дійстві. Курс «сучасні музейні атракції» складається із двох частин. В першій описується типологія музейних відвідувачів та особливості сприйняття ними атрактивних заходів, види сучасних музейних атракцій та основні їх складові. А також засвоюється методика створення по-справжньому цікової, змістовної та дружньої до відвідувача музейної експозиції. Вивчаючи другу частину курсу, студент (слухач) вивчає основи музейної драматургії; засвоює навички написання сценарію атрактивного музейного заходу; основи співпраці у створенні його проекту із спеціалістами суміжних спеціальностей (дизайнерами, світлотехніками, піротехніками, костюмерами, музиками, акторами, історичними реконструкторами тощо); методику захисту власного творчого проекту в дирекції; основи івент-менеджменту відповідно до специфіки музейного простору; методику ефективного декорування приміщень у поганому стані та методів запобігання деструктивних нештатних ситуацій (т.зв. «факапів»).

Навчальний курс «Сучасні музейні атракції» належить до класу ефективних експрес-курсів, розрахованих на практичне використання отриманих знань. Під час його вивчення виконується творчий проект «Я успадкував музей».

Курс «фотофіксація музейних колекцій» складається із двох частин. В першій частині вивчаються правила проведення фоторобіт у музейних фондах, види фотофіксації музейних колекцій, специфіка застосування променів невидимого спектру в музейних фотороботах (УФ, рентгенівські знімки, фотофіксація в інфрачервоному спектрі тощо). Також її складі методика налаштування фотоапарату й особливості роботи із кожним існуючим видом фототехніки. Окремо вивчається методика фотозйомки архітектурних об’єктів (інтер’єру та екстер’єру, фасаду, археологічних об’єктів тощо), скульптури, живопису, графіки та декоративно-ужиткового мистецтва. Відповідно вивчаються методи світломонтажу, застосування технічних засобів, вибору часу та місця для проведення фоторобіт тощо. Друга частина курсу присвячена методикам 3D-моделювання на основі фотовідбитків музейних предметів, стереофотографії, методиці панорамної зйомки та основам створення сферичних панорам. Курс «фото фіксація музейних колекцій» відноситься до класу базових та розрахований на подальше практичне застосування студентами (слухачами).

Архітектура – найдавніше й найбільш промовисте досягнення цивілізації. Микола Гоголь вважав архітектуру літописом світу, що промовляє навіть тоді, коли вже мовчать і писемні джерела, й міфологія. Античні греки слушно вірили, що архітектура – мати всіх мистецтв. А в ХХ столітті мудрий філософ наголосив: Архітектура – це філософія, втілена в камені; порівняно з цим будь-яка писана на папері філософія справляє враження дитячого лепету.

Вивчення курсу історії архітектури дає розуміння цих фундаментальних основ цивілізації, знайомить з великими світовими архітектурними стилями, а також з розвитком архітектури на теренах України з найдавніших часів до ХХ століття та основними архітектурними пам'ятками. Отримані знання дозволять експерту безпомилково відрізнити твір високого мистецтва архітектури від банального витвору будівельного бізнесу, тобто справжню культурну цінність від того, що нею не є, а має лише грошову вартість.

Кожна країна цікава світові своїми найвищими досягненнями, які зазвичай називають світовими брендами. Найцінніші досягнення світової цивілізації з 1970-х років збираються у переліку, який називається Списком всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, який міститься в Парижі, щороку розглядає пропозиції від різних країн і дуже дозовано вносить до цього Списку їхні найцінніші надбання – справжні світові культурні бренди, які, на відміну від техніко-технологічних досягнень, з плином часу не втрачають свою цінність, а тільки примножують її. Для кожної країни її пам'ятки всесвітньої спадщини – це безцінний національний капітал, який слід нарощувати і немислимо втратити.

Критерії відбору до Списку всесвітньої спадщини дуже жорсткі, а вимоги до країн, які пропонують свої досягнення – дуже високі. Сьогодні у Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО 1052 об'єкти зі 165 країн світу. Україна представлена тільки 7 об'єктами найвищої цінності, такими як Софія Київська, Києво-Печерська лавра, історичний центр Львова, античне місто Херсонес Таврійський, дерев'яні церкви Карпат. Як правильно берегти й використовувати ці пам'ятки, як збільшити представництво України у Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, як не втратити здобуті тяжкою працею поколінь міжнародні позиції України – про це йдеться в навчальній дисципліні «Об'єкти всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в Україні».